Феисбук

Гаряча телефонна лінія голови Кіровоградської обласної державної адміністрації

Василь Костицький: За даними соціологічних досліджень, 59% українців вимагають від держави запровадження моральної цензури, 51,4% – вважають, що стан моралі загрожує національній безпеці, 73% опитаних не хочуть бачити на екранах насильство і жорстокість

На прес-конференції в обласній державній адміністрації голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, доктор юридичних наук, заслужений юрист України, член-кореспондент Національної академії правових наук України, народний депутат трьох скликань, професор Василь Костицький інформував журналістів про роботу комісії та аналізував стан розв’язаної проти України інформаційної війни і шляхи можливої протидії цьому.
Відкриваючи прес-конференцію, заступник голови облдержадміністрації Віта Атаманчук акцентувала увагу на тому, що проти нашої країни ведеться не лише інформаційна, а й реальна війна, тож сьогодні і органи державної влади, й засоби масової інформації фактично перебувають у нових для себе умовах та обставинах. А тому кожному з нас треба виважено підходити до того чи іншого кроку під час виконання своїх професійних обов’язків.
Василь Костицький зазначив, що Кіровоград не відвідував років зо два, на відміну від інших регіонів, де буває значно частіше ("практично кожного місяця відвідую 2-3 області"). Повідомив, що разом з ним до Кіровограда приїхав і представник Національної комісії по Черкаській, Кіровоградській та Вінницькій областях Олександр Лисенко, який теж брав учать у прес-конференції.
Себе Василь Костицький презентує як головного мораліста країни або навіть головного цензора і не боїться гострих запитань з цього приводу. Своє завдання бачить у тому, щоб нагромаджену Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі аналітику довести до відома людей.
Щодо, власне, самої Національної комісії, то на сьогодні вона є державно-громадським органом: з одного боку, має владні повноваження, а з другого – складається з достатньо відомих осіб (як в Україні, так і за її межами), а її завдання полягає в тому, щоб збудувати систему громадської експертизи та громадського контролю в інформаційній сфері.
За шість років роботи комісії це вдалося зробити, вважає її керівник, адже практично в усіх областях було створено громадські колегії з питань захисту суспільної моралі. За винятком Донецької та Луганської, де місцева влада принципово не хотіла цього робити. Також при Національній комісії з числа відомих вчених створено науково-консультативні ради: соціально-психологічну, юридичну, мистецтвознавчу, з питань національності та релігій, зараз створюється журналістська.
– Я, як вчений, вважаю, що захист суспільної моралі має бути новою функцією сучасної держави, – зазначив Василь Костицький. – Тому що держава повинна захищати інформаційний простір, як, приміром, захищає наше фізичне здоров’я через систему санітарно-епідеміологічного нагляду. Так само вона має контролювати й інформаційну продукцію, яку споживає суспільство.
У Національної експертної комісії є кілька пріоритетів роботи, один з них – формування інституційної складової захисту суспільної моралі (ця складова є громадською). Якщо ж говорити про те, що захист моралі – це функція держави, то, відповідно, має бути законодавство. Воно є, але Закон "Про захист суспільної моралі" суттєво застарів і його треба було б змінити. Однак йде дуже серйозна протидія з боку опонентів, які, за словами Василя Костицького, "іноді легше відкривають кабінети навіть віце-прем’єрів, ніж я".
За чинним законом завдання комісії полягає в тому, щоб давати висновки, роз’яснювати, чи є в інформаційній продукції (журналістських матеріалах, зовнішній рекламі, комп’ютерних іграх, які продаються через інтернет або на дисках, під час видовищних заходів) пропаганда війни, посягання на територіальну цілісність і конституційний лад України, пропаганда національної і релігійної ворожнечі (українофобія, русофобія, антисемітизм), образа людини за національно-релігійною ознакою, пропаганда насильства і жорстокості, пропаганда алкоголізму, тютюнопаління та наркоманії.
Ще одне із завдань Національної експертної комісії на нинішньому етапі – виявлення порнографії. Ввезення, виготовлення, збут та розповсюдження порнографічних предметів карається статтею 301 Кримінального кодексу, тому час від часу до комісії надходять звернення з органів МВС щодо надання відповідних висновків. Разом з тим Василь Костицький вважає, що положення стосовно дослідження продукції сексуально-еротичного характеру має бути вилучене з цензурних повноважень експертної комісії, оскільки, на його думку, в демократичній державі це взагалі не треба покладати на державу.
Чи потребує українське суспільство такої функції як захист суспільної моралі, оскільки час від часу починає мусуватися теза про непотрібність цієї справи? Чи потребує чиновників, які мають цим займатися? Найкрасномовнішими у даному випадку є цифри. За результатами соціологічних досліджень, проведених не Національною комісією (на цьому її керівник наголосив), а фаховими аналітико-дослідницькими центрами, такими, як Київський інститут проблем управління імені Горшеніна, 59% українців вимагають від держави запровадження моральної цензури, 51,4% – вважають, що стан моралі загрожує національній безпеці, а 73% опитаних не хочуть бачити на екранах насильство і жорстокість.
– Отже держава і суспільство потребують того, що ми робимо, – підсумував Василь Костицький, підкріпивши свій висновок цитатою видатного публіциста та філософа, американця японського походження Френсіса Фукуями про те, що "Глобальний світ приречений, якщо ми не будемо послуговуватися морально-етичними засадами суспільного життя".
Друга частина прес-конференції стосувалася інформаційної війни, яку веде проти України Росія, її витоків, етапів розвитку та прорахунків нової української влади уже в післямайданівський період.
– Інформаційний суверенітет української держави став майданчиком для випробувань нав’язаних інформаційних технологій, нових методів маніпуляції громадською свідомістю, – зазначив Василь Костицький. – І, на жаль, українська держава цього не помітила.
Інформаційна війна з боку РФ, за його словами, мала кілька етапів. Початковий етап – зачистка, а потім рейдерське захоплення інформаційного ринку України, коли з нього була витіснена західноєвропейська та американська інформаційна продукція, зупинено появу на ринку української і в результаті ринок став окупованим російською інформаційною продукцією. Станом на 2013 рік це виглядало так. Національна експертна комісія провела аналіз телевізійного ринку України і з’ясувалося, що із загальної кількості телесеріалів, шоу, мультиплікаційних та інших фільмів 80% продукції було виготовлено в Росії. Отже спосіб життя, світогляд українських глядачів фактично формувався російськими телеканалами. А при цьому не треба забувати, що діти, зокрема, 80% світоглядної інформації отримують саме з телебачення, а зараз ще й через інтернет.
Після фактично російської колонізації нашого інформринку на першому етапі інформаційної війни українцям нав’язувалися малоприйнятні, з точки зору моральних цінностей, стандарти життя – поблажливе ставлення до пияцтва та алкоголізму, героїзація корупції.
Далі почалося паплюження наших національних свят та національних героїв, включаючи Тараса Шевченка. Мета зрозуміла: знищивши віру у все, легко оволодіти суспільством. На цьому другому етапі також відбувалося сіяння національної та релігійної ворожнечі. На третьому етапі антиукраїнської інформаційної війни (він почався, по суті, з майданівських подій) була запущена тотальна пропаганда війни та виправдання посягань на територіальну цілісність України.
Четвертий етап розпочався влітку нинішнього року і він, за словами Василя Костицького, має свої особливості. Йде масована пропаганда неспроможності України мати державу, заперечення української мови, українського народу як етносу, заперечення України як цілісної держави, ревізія кордонів, що склалися після Другої світової війни, сіяння страху в суспільстві.
Що з усього цього випливає? Висновок перший: антиукраїнська інформаційна війна синхронізована з бойовими діями (анексією Криму і захопленням частини території Донецької і Луганської областей), іноді бойові дії обслуговують інформаційні цілі, а не навпаки. Висновок другий: ця інформаційна війна не залежить від бойових подій і, ймовірно, продовжуватиметься й далі. Вона посягає на світовий порядок, який склався після Другої світової війни, і фактично є небезпечною не тільки для українського, а й для багатьох інших народів. Включаючи самих росіян, які мають нещастя жити в державі, що є зараз об’єктом негативних емоцій у всіх куточках планети.
Журналісти досить активно ставили питання Василю Костицькому, і першим з них було – а як діє в цій ситуації українська сторона, які заходи чи контрзаходи вживає у боротьбі з російською пропагандою.
– Вся біда в тому, – зазначив керівник Національної комісії, – що в нашій державі, як я зрозумів, ніхто більше, крім нас, глибокою інформаційною аналітикою не займався. Жоден державний орган. Навіть після майданівських подій. І тільки, коли ми гостро підняли тему антиукраїнської інформаційної війни, держава відгукнулася і в РНБО створили аналітично-інформаційне управління. А до цього ми передали в Раду нацбезпеки майже 2 тисячі сторінок різного аналітичного тексту про те, що відбувається в інформаційному просторі. Результат – нульовий.
– Щодо мене особисто, – продовжив Василь Костицький, – то я через Фейсбук розмістив заклик до всіх українців, у тому числі до Світового конгресу українців та інших громадських організацій за кордоном (для них – окреме звернення). Я закликаю всіх до загальної мобілізації на інформаційний фронт. Якщо ми є українцями, неважливо, хто якої національності, до якої церкви ходимо, бо ми всі – український народ, то наш священний обов’язок, особливо для тих 10-ти мільйонів, які щодня відкривають інтернет, кожен день відправити контрінформацію на той бруд і брехню, що на нас звалюється. Тоді ми стовідсотково виграємо. Ми і так виграємо, бо весь цивілізований світ розуміє, що російська влада бреше. Тобто, якщо узагальнити – іноді ми обороняємось, іноді працюємо на випередження.
Разом з тим, Василь Костицький вважає, що не може бути одного центру ведення інформаційної війни. По-перше, це небезпечно – мати лише один центр. По-друге, якщо інформаційна війна багатопланова, то очевидно, що має бути відповідна спеціалізація: у СБУ – своя, в розвідки – своя, у МЗС – своя. Кожен працює у своїй сфері, але, безумовно, дуже важливим є обмін інформацією. Свою аналітику Національна комісія передала заінтересованим структурам, зокрема і Міністерству закордонних справ. До деяких українських посольств, чия діяльність викликала багато запитань (зокрема у Франції та Болгарії, де не було жодної інформації про те, що відбувається в Україні), надіслано листи з претензіями. Міністерство проводить ротацію послів, однак, за великим рахунком, маємо пам’ятати одне – треба не воювати між собою, а працювати на Україну.
– Звісно, у нас ще є і, можливо, будуть проблеми в інформаційній сфері, – підсумував розмову на прес-конференції керівник Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. – Вирішувати їх доведеться, але, як всякий талановитий і амбіційний народ, ми швидко вчимося. Тому ми виграємо, і не тільки в інформаційній війні, і не тому, що нас підтримує і розуміє світ, а тому, що ми й самі багато можемо.



     


Маєте проблеми зору?
Оберіть зручний формат:

  A-   A   A+



Сайт Президента України
Сайт Кабінету Міністрів України
Верховна Рада України

АНОНС

ГРОМАДЯНАМ






©Кіровоградська обласна державна адміністрація. Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International.

Програмно-технічна підтримка - відділ забезпечення інформаційних систем і технологій апарату ОДА тел. 32-06-78 Інформаційна підтримка – управління інформаційної діяльності ОДА, тел. 24-53-15