Окремі сільради області відмовляють у наданні землі "чужим" учасникам АТО, мотивуючи це тим, що земля резервується для своїх мобілізованих. Такий висновок можна зробити за результатами засідання обласної комісії з питань забезпечення реалізації учасниками АТО конституційних прав на отримання земельних ділянок, що відбулася під керівництвом заступника голови облдержадміністрації Віти Атаманчук. Яскравим прикладом відфутболювання "не своїх" військовослужбовців є історія, яку розповіла на засіданні комісії Ірина Коновалова – дружина підполковника Сергія Коновалова, який захищає нині Україну від бойовиків та російських найманців у складі 42-го мотопіхотного батальйону, що формувався минулої весни в Кіровограді як батальйон територіальної оборони. Подружжя Коновалових, за словами Ірини Миколаївни, з цим батальйоном ледь не з першого дня, коли "довелось нести туди і папір, і ручки, і цвяхи, і молоток – все, що в мене на фірмі було". Більшість бійців 42-го – кадрові військові різного віку з досвідом бойових дій та миротворчих місій у різних країнах світу (Сергій Коновалов, зокрема, колишній афганець). Батальйон пройшов Іловайськ, Савур-Могилу, Вуглегірськ, Дебальцеве, був 11 місяців без ротації. Сепаратисти охрестили його "Чорним", бо тут "в полон не здаються і б’ються до останнього". Заступник командира батальйону майор Володимир Степанок (кіровоградець) загинув у січні цього року біля Дебальцевого.

Як зазначила Ірина Миколаївна, дружини живих і загиблих об’єдналися, аби отримати поруч належні учасникам АТО земельні ділянки, бо так легше й обробляти, й дивитися за землею. Кошти від того, що там виросте і продасться, дуже згодяться і на потреби батальйону (звідти просять сигарети й інші потрібні речі – деякі демобілізовані пішли повторно служити, тож на все потрібні гроші), і сім’ям тут треба допомагати. Бо деякі сім’ї загиблих – просто у відчаї…

Скооперовані дружини та безпосередньо учасник АТО Анатолій Гетьман вже двічі зверталися із заявою спочатку до Богданівської сільської ради, потім до Дмитрівської (це Знам’янський район), але і там, і там їм відмовили. Мовляв, землі немає. Хоча в Богданівці, приміром, вона була, але як тільки з’явились заяви від учасників АТО, великий масив відразу передали в оренду. А в Дмитрівці, де теж знайшли вільну ділянку площею 11 гектарів, сказали, що земля для своїх, які повернуться із зони АТО.

– Що найцікавіше, – говорить Ірина Коновалова, – всім приходять відповіді з відмовою, а мені жодної. Я вчора, їдучи з Кременчука, заїхала у Знам’янську райдержадміністрацію. Питаю: "Де ж відповідь, уже всі терміни пройшли (ми подавали заяви 15 червня і 7 липня)?" А мені відповідають: "Вам відповіді не підготовлено". Чому?! Мій чоловік зараз під кулями на війні, а йому не тільки землю не дають (хоча це обіцяно законом), не дають навіть відповіді на моє звернення! То нехай ті чиновники, які себе так ведуть, візьмуть зброю у руки і йдуть на схід захищати країну, а не дозволяють собі знущатися над рідними тих, хто воює чи хто загинув.

Анатолій Гетьман, до речі, знову повернувся у зону АТО. Не зайвим буде нагадати, що у березні нинішнього року у приміщенні обласної державної адміністрації голова ОДА Сергій Кузьменко вручив підполковнику Сергію Коновалову орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, а старшому прапорщику Анатолію Гетьману – медаль "За військову службу Україні". Цих нагород військовослужбовці 57-ї мотопіхотної бригади удостоєні за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Тож, як гірко зазначила дружина орденоносця, вони там, на війні, борються за Україну, а ми тут ходимо з простягнутою рукою і отримуємо відмови.

У певній мірі підтвердила ситуацію, про яку говорила Ірина Коновалова, і заступник директора обласного контактного центру Леся Мазурик. Вона зазначила, що на виконання протокольного доручення, наданого на засіданні обласної комісії 25 травня ц.р., щодо відпрацювання через "Гарячу лінію обласної державної адміністрації" питання із сільськими, селищними радами щодо звернень учасників АТО про можливість отримання земельних ділянок на територіях відповідних рад, обласним контактним центром, у рамках проекту "Таємний покупець в державній сфері", проведено відповідне опитування сільських рад області. Воно проводилось за такою легендою: "Я учасник АТО з м. Кіровограда. Хочу отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Підкажіть, будь ласка, чи зможу я отримати її у вашій сільській раді?"

У Бобринецькому (Рощахівська с/р), Вільшанському (Сухоташлицька с/р), Гайворонському (Могильненська с/р), Голованівському (Семидубська с/р), Знам’янському (Дмитрівська, Богданівська с/р), Новгородківському (Верблюзька с/р), Новоархангельському (Нерубаївська с/р), Олександрівському (Букварська с/р) районах прямо сказали чи дали зрозуміти, що земельні ділянки на території даних сільрад "лише для своїх", тому що "є рішення сесії", "багато своїх учасників АТО", "якщо трохи землі лишилося, то вона, в першу чергу, надаватиметься мешканцям села". У Верблюзькій сільраді, дізнавшись, що телефонують з Кіровограда, порадили там і шукати собі землю ("чого ви до нас дзвоните?"), а в Нерубаївській сільраді працівник, повідомивши, що багато жителів села в АТО і немає вільних земельних ділянок навіть для них, взагалі кинула слухавку. У деяких сільських радах рекомендували звернутися до земельного відділу, тому що "сільською радою приймалися рішення, а скільки й хто отримав, знають лише там" (Маловисківський район), або до райдержадміністрації, адже "земля є державною власністю, а не комунальною й сільська рада питання про виділення земельних ділянок не вирішує" (Петрівський район).

Загалом за результатами опитування у 17 сільських радах із 29 "чужому" учаснику АТО відмовили у наданні земельної ділянки. Лише в 4-х сільрадах запросили під’їхати, але в одному випадку – це "колишні городи", в іншому – "земельна ділянка непридатна для обробки, всі, хто її дивились, відмовились", в третьому – "земельні ділянки розділені на шматочки й ніхто їх отримувати не хоче". Лише в Новоградівській сільраді (Бобринецький район) без якихось засторог запропонували приїхати та подати необхідні документи для розгляду їх на сесії сільської ради. Також порекомендували звернутись до районного земельного управління, оскільки "рішення про виділення земельної ділянки приймає Держкомзем".

Ще один важливий момент, на якому акцентувала увагу заступник директора обласного контактного центру Леся Мазурик, інформуючи про результати проведеного дослідження – під час збору матеріалів для проекту "Таємний покупець в державній сфері" були виявлені суттєві розбіжності між даними про вільні земельні ділянки на сайтах райдержадміністрацій та головного управління Держгеокадастру в області. На сайтах інформація подана як "оперативна", проте в більшості випадків дата оновлення не зазначена або перевищує три місяці. Актуальна інформація висвітлена лише на сайтах Долинської, Знам’янської та Кіровоградської райдержадміністрацій. Разом з тим, розбіжність про вільні земельні ділянки у деяких районах складає сотні гектарів землі.

Неприпустимою назвав таку ситуацію директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Сергій Коренюк. За його словами, дані на сайтах райдержадміністрацій мають обов’язково узгоджуватись з районними підрозділами Держгеокадастру, оскільки саме земельне відомство має найточнішу інформацію, з урахуванням виданих головним управлінням в області наказів про розроблення/затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність. Тому Сергій Коренюк запропонував в.о.начальника обласного управління Держгеокадастру Сергію Хоменку дати доручення місцевим підрозділам щопонеділка узгоджували з головним управлінням інформацію по даній території та поновлювати її на сайтах райдержадміністрацій.

Також керівник департаменту АПР ОДА висловив своє бачення, як можна вийти з нинішньої ситуації, коли багато сільських рад відмовляються виділяти земельні ділянки учасникам АТО з інших місць проживання. Те, що вільних земель або немає, або їх дуже мало (вони у власності чи оренді) – це факт. Адже земля має оброблятись, приносити користь, а не заростати бур’янами.

Тому виходом із ситуації може стати досягнення угоди з орендарем про те, що частину землі, яку він орендує, буде оформлено на учасників АТО, а вони укладають з ним угоди і передають йому цю ж землю в оренду. Фермеру, за словами Сергія Коренюка, абсолютно байдуже, кому платити орендну плату – у бюджет сільської ради чи людям, і звідки ці люди – з міста чи села. Він знає, що чи в тому, чи в іншому випадку у нього на певну суму грошей стане менше. Тож, якщо такий варіант групу, котру представляє Ірина Коновалова влаштовує, треба проаналізувати масиви землі, де уже або підходить до завершення термін оренди, або він настає, приміром, через рік і для фермера є два варіанти: рік закінчиться, оренду з ним не продовжать, а землю виставлять на аукціон, або зараз від частини цієї землі він відмовляється, її передають учасникам АТО, а ті підписують з ним договір і він продовжує працювати.

На репліку дружини офіцера: "Але не на 49 років і не з правом викупу", керівник аграрного департаменту зауважив, що нині жодного державного гектара землі жодному фермеру не надано на 49 років та ще й з правом викупу. Цього взагалі немає. Зараз оренда практикується на термін не більше 5 років.

Заступник голови ОДА Віта Атаманчук попросила в.о.начальника головного управління Держгеокадастру в області С.Хоменка визначити в управлінні контактну особу, яка займеться цим питанням і посприяє в пошуку відповідних орендарів

Керівник апарату облдержадміністрації Василь Смаглюк, коментуючи як даний випадок, так і ситуацію в Кіровограді, де питання виділення землі учасникам АТО теж є дуже конфліктним (про це досить емоційно говорили демобілізовані військовослужбовці, мама учасника АТО, представник громадської організації "Спілка об’єднаних війною жінок" Світлана Вольська) зазначив, що головна проблема полягає в тому, що на сьогоднішній день на законодавчому рівні жодних пільг і переваг воїнам АТО на безкоштовне одержання землі не передбачено. Тобто, на даний час не визначено правового механізму щодо саме пільгового забезпечення учасників АТО земельними ділянками. Його немає. Тому це питання вирішується на місцях. Хто як може, так і вирішує.

Окрім того, Василь Смаглюк наголосив, що, якщо раніше питанням виділення земельних ділянок для воїнів АТО займалася обласна державна адміністрація, враховуючи, так би мовити, суспільну потребу, то із 3 серпня дорученням Кабінету Міністрів цей обов’язок покладено на служби Держгеокадастру в областях. Саме ця служба має забезпечити розміщення на офіційних сайтах інформації про вільні земельні ділянки, провести наради з керівниками райдержадміністрацій, тримати на контролі та нагадувати органам місцевого самоврядування про неприпустимість зволікання і надання безпідставних відмов під час розгляду заяв учасників АТО. Чи були проведені районними відділами Держгеокадастру такі наради в районах? Сільські голови, як свідчить моніторинг, багатьом відмовляють, аргументуючи недостатньою кількістю землі. Облдержадміністрація та райдержадміністрації вплинути на них не можуть: це місцеве самоврядування, у нього свої права і повноваження. Але протокольне доручення Кабміну все одно необхідно виконувати. Якщо потрібна допомога від ОДА, давайте вирішувати це питання спільно. Але треба шукати вирішення, оскільки з кожним днем проблема стає все гострішою.

Заступник голови ОДА Віта Атаманчук, зі свого боку, зазначила, що в ситуації, яка складається у земельному питанні, є багато об’єктивних причин. Але при тих можливостях і в межах тих повноважень, які має обласна влада, необхідно вибудувати спільну взаємодію таким чином, щоб зменшити напругу і, за великим рахунком, мати результат – виділення земельних ділянок та отримання документів на них.

Разом з тим, треба думати й над іншими варіантами вирішення проблеми, зокрема при формуванні бюджетів закладати кошти на будівництво багатоповерхових будинків з житлом саме для демобілізованих військовослужбовців. Адже далеко не всі з них, отримавши земельну ділянку, спроможні збудувати власний будинок. На це потрібно достатньо великі кошти. А люди просто хочуть мати житло. Тому проблема з кожним днем стає актуальнішою, враховуючи, що із зони АТО повертатиметься все більше демобілізованих військовиків.