Гаряча телефонна лінія голови Кіровоградської обласної державної адміністрації






Гаряча телефонна лінія голови Кіровоградської обласної державної адміністрації







Під головуванням Президента України відбулося засідання Громадської гуманітарної ради

Звертаючись до присутніх, Глава держави сказав: «Сьогодні на розгляд Громадської гуманітарної ради виноситься надзвичайно важливе питання – сучасний стан та перспективи розвитку освіти.

Ми поставили разом із вами перед собою грандіозне завдання – модернізувати країну та провести всеоохоплюючі реформи нашого суспільства. І, безумовно, освіта при цьому повинна відігравати фундаментальну і рушійну роль. Ми повинні проводити таку політику освіти, щоб максимально задовольнити вимоги, що стоять перед державою з реалізації реформ. Ми також повинні повернути колись втрачену конкурентоспроможність нашої освіти на міжнародному рівні. Ми про це з вами дуже часто говоримо.

Загальновідомим є безпосередній зв'язок між конкурентоспроможністю економіки й освітою. Якщо в недавньому минулому Україна славилася своїм інженерно-технічним потенціалом, спеціалізуючись на високотехнологічному машинобудуванні, приладобудуванні, то тепер нашими основними експортними шлягерами є напівсировинні та сировинні товари – вироби металургії і зерно. Куди поділася наша продукція з високою часткою доданої вартості? На це питання існує проста відповідь: нам не вистачає високих технологій, які можна робити тільки на основі науки і технологій.

Тому наздогнати технологічне відставання ми можемо лише, інвестуючи в освіту та науку. Це наш основний пріоритет. Освічені й кваліфіковані кадри – це основні багатства і перспективи України. Навіть не чорнозем і не вугілля. Тому до освітньої політики ми повинні підходити дуже зважено, концептуально, як до одного з пріоритетів національної безпеки.

Головне завдання національної освіти – це відтворення і розвиток інтелектуального й духовного потенціалу нації, побудова конкурентної та динамічної економіки, заснованої на знаннях. На реалізацію такого завдання і мають бути спрямовані наші зусилля.

При цьому важливо, щоб реформи в освіті були виважені, науково обґрунтовані, прозорі й зрозумілі суспільству. Щоб ми були практичні й чітко бачили вже сьогодні, до чого прагнемо. Це дуже важливо.

Зміна урядів, керівництва Міністерством освіти і науки в останній період супроводжувалась часто непродуманими, кон'юнктурними, умовно кажучи, «новаціями» . В освіті цього допускати не можна. Це дуже чутлива галузь, стан якої має глобальні наслідки для розвитку країни, її сучасного та майбутнього. Адже ця галузь є найбільш масштабною та фундаментальною. Це продуктивна і потужна сила гуманітарної сфери, яка дозволяє долати кризові явища і виводити державу на передові рубежі суспільного прогресу.

Нагадаю, що в Україні освітня галузь поширює свій вплив майже на 11 мільйонів вихованців, учнів, студентів, їх батьків та педагогів, і фактично стосується кожної сім'ї.

На сьогодні ми маємо розгалужену мережу різних навчальних закладів, зокрема – понад 15 тис. дошкільних, близько 20 тис. загальноосвітніх, 990 професійно-технічних, 861 вищий навчальний заклад.

Але задамо собі питання: чи забезпечує така мережа належну якість освіти? Чи є вона оптимальною, чи відповідає кращим європейським стандартам, потребам галузей економіки, сучасним тенденціям науково-технологічного прогресу? Ми про це питання також неодноразово говорили. Чи потрібна нам така велика кількість навчальних закладів, які, до того ж, дуже часто низької якості? На жаль, відповідь очевидна – ні.

Жодна з освітніх реформ у минулі роки не була реалізована в повному обсязі, оскільки не мала системного характеру і не була належним чином забезпечена, перш за все – фінансуванням, організаційними заходами і кадрами. У результаті накопичилася низка проблем, які необхідно невідкладно вирішувати.

При цьому знову виникає питання: а чи зможемо ми за нинішньої фінансової скрути в державі модернізувати освіту? Адже всім зрозуміло, що для завершення інформатизації шкіл, забезпечення підвезення дітей шкільними автобусами, належної оплати праці вчителів тощо потрібні немалі кошти.

Зразу скажу (зокрема, присутнім тут представникам економічного блоку Уряду), що пасивне очікування можливості стовідсоткового фінансування освіти є безперспективним. Його ніколи не буде вистачати. Ми це з вами знаємо. А посилання на економічні чинники освіти – вони завжди є. М'яко кажучи, це також не перспективно. А якщо говорити так, як є – це непереконливо.

Якщо йти за цим принципом, то жодної реформи зробити в країні не вдасться. Економити на дітях і вчителях не можна.

Я під час свого виступу на першому засіданні Громадської гуманітарної ради багато уваги приділив освіті. Нам важливо критично та об'єктивно проаналізувати її реальний стан, визначити пріоритети подальшого розвитку.

Символічно, що наше засідання відбувається напередодні початку нового 2010/2011 навчального року, який має стати переломним у вирішенні проблемних питань, у наповненні конкретним змістом процесів модернізації освітньої галузі. І перш за все – з точки зору забезпечення її належної якості та доступності.

При цьому хочу наголосити на виключно важливому моменті – зміни в освіті повинні отримувати вагомий кредит довіри у суспільстві. Освітня галузь має бути відкритою для впливу громадської думки та менш залежною від впливу конкретних посадових осіб, чиновників тощо.

Глибоко переконаний, що без участі громадськості модернізацію освіти провести практично неможливо.

До речі, чому б не розглянути питання освіти на Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, як одному з органів громадського самоврядування, що визначений Законом України «Про освіту». Коли він проводився? Останній, другий з'їзд, був проведений дев’ять років тому...

Тому я прошу і Міністерство освіти і науки, і всіх академіків опрацювати це питання. Я переконаний, що нам необхідно всім взятися за це питання і пошукати відповідь. А організувати з’їзд обов’язково необхідно, і опрацювати це питання, внести пропозиції, дати учасникам з’їзду можливість висловитися, провести дійсно дискусію. Коли це краще зробити – вирішуйте самі. Але я хотів би, щоб ви не затягували це питання.

Сподіваюсь, що цей форум стане своєрідним громадським освяченням 2011-го року, як Року освіти та інформаційного суспільства. Про проведення такого року я проголосив у своєму посланні до Українського народу.

Шановні учасники засідання Ради!

Дозвольте зупинитися на деяких проблемних питаннях освітньої галузі.

Наприклад, візьмемо дошкільну освіту, про яку останнім часом ми так багато говоримо. Ми почали з того, що упродовж багатьох останніх років ставлення до цього питання було занадто легковажним, а проблем від цього не стало менше. Вони навпаки – накопичилися. Тому треба кардинально змінити ситуацію. Державна цільова програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року повинна працювати! І давайте на засідання Гуманітарної ради готувати звіти про те, як вона працює.

Що планується цією програмою? Передусім, передбачити комплекс заходів, що створять дійсно міцний фундамент сучасної системи безперервної освіти, і звичайно все, що стосується здоров’я наших малюків. Тому що це питання хвилює всіх батьків.

Є ще один резон у цьому питанні. На кожен вкладений у дошкілля долар у подальшому заощаджується від 4 до 7 доларів. Це підрахунки експертів ЮНЕСКО.

Додам, що сьогодні Україна значно відстає в охопленні дітей дошкільною освітою. Ми маємо лише 56% охоплення дітей проти майже 100% у країнах Європи. Це неприпустимо! Ми оголосили, і я вважаю, що ми повинні обов’язково повернутися до відновлення діяльності дитячих садків. Підкреслюю – обов'язково!

Необхідно активізувати роботу щодо відновлення діяльності дитячих закладів, які тимчасово не працюють з різних причин. Я просив би і Кабінет Міністрів, і відповідальних осіб з Адміністрації Президента разом попрацювати з регіонами, з головами ОДА. На рівні кожного регіону має бути звіт – як ця робота виконується, які плани, і що ми матимемо найближчим часом.

Є статистика про те, що близько 1200 навчальних закладів потребують допомоги. У деяких регіонах потрібно будувати нові, бо повернути ті дитячі заклади, які вже знищені, практично неможливо.

У суспільстві виникла напруга навколо питання запровадження обов'язкової дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку (з п'ятирічного віку). Цю напругу необхідно зняти чіткими, прозорими і зрозумілими для людей діями влади. Безумовно, там, де люди зрозуміють і побачать, що це корисно для дітей, вони не будуть перешкоджати таким нововведенням.

Хто пояснив родинам, в яких є діти дошкільного віку, що їм робити у випадку, коли на місце в дитячий садок треба записуватися ще до народження дитини, сплачувати благодійний внесок на розвиток закладу? Або як довозити малюка до закладу, якщо найближчий садочок чи школа в сусідньому селі за десятки кілометрів? На ці питання треба давати відповіді.

Хіба здоров'я п'ятирічної дитини витримає щодня шлях до садка бездоріжжям, в зливу, в заметіль? Про це також треба пам’ятати. Чи забезпечили вихователів дитсадків програмами, посібниками, за якими вони мають готувати дітей до шкільного навчання? На ці питання також необхідно дати відповіді.

Особливо наголошую на необхідності організації якісної дошкільної освіти у сільській місцевості. Адже охоплення дітей такою освітою на селі залишається неприпустимо низьким і становить лише 33%. Кожний десятий заклад практично не працює!

Тому я прошу Міністра, голів обласних державних адміністрацій у місячний термін надати мені конкретний план поліпшення ситуації у системі дошкільної освіти. Ці доручення я підпишу вже сьогодні.

Тепер стосовно загальної середньої освіти. З року в рік виникають проблеми своєчасного забезпечення учнів підручниками, організації підвезення до навчальних закладів учнів, які проживають поза межами пішохідної доступності, впровадження у навчальний процес сучасних інформаційних технологій тощо.

Ці проблеми відчувають діти, їх батьки, вчителі. З таких речей формується довіра до влади, оцінка її здатності вирішувати проблеми та працювати для людей. Тут необхідно також навести лад. Це, в першу чергу, обов'язок Міністерства освіти і науки та місцевих органів влади, які повинні працювати тут разом.

Щодо комп'ютеризації шкіл та реалізації програми «Шкільний автобус». Сучасними навчальними комп'ютерними комплексами (НКК) оснащено 93% шкіл. До мережі Інтернет підключено 85% НКК шкіл. Це статистика, про яку можна сказати, що вона більш-менш задовільна. Але як насправді все це працює? У різних школах – по різному. Комп'ютери стоять, але вони не працюють – таких випадків більш, ніж достатньо. Тобто вкладено кошти, а вони сьогодні не працюють. А ми нині говоримо про нові програми в той час, коли ті, що втілювалися раніше, сьогодні не працюють. Нам не можна тішитися цифрами. Ми будемо над цими питаннями працювати.

Водночас є проблема з раціональним використанням комп'ютерних комплексів, відповідною кваліфікацією викладачів, які часто-густо самі не можуть працювати на комп'ютері. Тому система підвищення кваліфікації вчителів повинна запрацювати.

Тож якщо говорити про процес комп'ютеризації, то він не може бути сьогодні оцінений, як завершений. Його сьогодні можна назвати разовою акцією. А як вона спрацювала – цьому треба дати оцінку. І її треба завершувати.

Швидкими темпами удосконалюється апаратна база, програмне забезпечення тощо. Знову ж таки, тут потрібна державна програма дій, яку необхідно виконувати.

Ми пропонуємо стовідсоткове впровадження в освітній процес інформаційно-комунікаційних технологій. Найближчим часом ми таку концепцію приймемо. Ми зараз над нею працюємо, і я вважаю, що приймемо те, що на сьогоднішньому етапі підійде Україні. Наші діти повинні набувати знання на сучасній, а не застарілій базі. Тому її оновлення – це процес неперервний, і необхідно передбачати його фінансове забезпечення.

Це ж стосується і шкільних автобусів, де оновлення парку, забезпечення належного технічного стану автобусів, комфортних умов підвезення учнів має бути у полі постійної уваги Міністерства та місцевих органів виконавчої влади.

Можна наводити багато прикладів, але ми з вами знаємо, що ця програма була перервана і сьогодні фактично не працює. А там, де автобуси були виділені, вони сьогодні мають дуже поганий технічний стан. Тому разом із місцевими владами організуйте належний нагляд за транспортними засобами, які перевозять дітей.

Далі – розроблення й впровадження нових стандартів освіти, підняття рівня та якості викладання природничих і математичних дисциплін, заохочення учнів до здобуття наукових та інженерних спеціальностей. Для цього слід розробити необхідні державні проекти.

Особлива увага Міністерства, місцевих органів виконавчої влади має бути приділена інтернатним закладам для дітей соціально вразливих категорій населення: дітей-сиріт, дітей, що потребують корекції фізичного чи розумового розвитку. Треба запроваджувати сучасну систему, яка передбачала б необхідний медичний догляд за цими закладами. Це вкрай необхідно! Є регіони, в яких така система працює, але цей досвід треба запроваджувати по всій державі.

Тривалий час поза належною увагою залишається професійно-технічна освіта, яка є першоджерелом підготовки висококваліфікованих робітничих кадрів. Не модернізовувалися її матеріальні й кадрові ресурси, не оновлювався кардинально зміст. Це питання вкрай необхідно вирішувати, тому що система професійно-технічної освіти в Україні напівзруйнована. Вона сьогодні ледве-ледве дихає. Вже зараз можна говорити, що в країні не вистачає спеціалістів, які могли б працювати на виробництві. Професійно-технічне навчання треба відновлювати негайно, тому що без нього країна розвиватися не може. Вже сьогодні у різних галузях економіки не вистачає кваліфікованих робітників...

Наші науково-дослідницькі інститути, експериментальне виробництво також знаходяться у складному становищі – не вистачає висококваліфікованої робочої інтелігенції.

Нинішній стан професійно-технічної освіти є незадовільним. Тому Міністерство повинно навести у цьому питанні порядок у тісній взаємодії з місцевими органами влади, роботодавцями, колективами ПТУ. Знову ж таки – з урахуванням думки громадськості.

Необхідно значно підвищити рівень інтелектуалізації професійної освіти, її практичної спрямованості. Нарешті, слід припинити «експерименти» з підпорядкуванням ПТУ. Вони у нинішній ситуації часто супроводжуються «розбазарюванням» майна, і ми з вами про це добре знаємо. Це треба припиняти.

Тепер про вищу освіту. Мене турбує питання формування державного замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою. Через його недосконалість майже дві третини молодих фахівців не знаходять собі після закінчення навчання роботи за спеціальністю. Тому, безумовно, тут треба підходити по-державницьки. Освіта повинна відновити зв'язок з виробництвом. Сьогодні він дуже слабкий.

Недосконалість формування державного замовлення на підготовку спеціалістів існує, розмови ведуться, та поки що нічого не робиться. Хотілося б почути, де конкретні дії Міністерства економіки, Міністерства освіти і науки, інших органів влади? Таке враження, що проблема просто забалакується, а не вирішується. Тому нам треба це питання також відновлювати.

Ми багато говорили про те, що жоден із українських університетів не входить до рейтингу п’ятисот кращих вищих навчальних закладів світу. Це неприпустимо! Тому я хотів би нагадати про необхідність реалізувати програми, які забезпечать входження 3–5 провідних університетів України в коло вищих навчальних закладів, визнаних у світі. Ми повинні виконати це завдання.

Загалом же забезпечення високої якості вищої освіти на рівні кращих європейських стандартів, підготовка молодого спеціаліста, конкурентоспроможного на ринку праці – це фундаментальні принципи, які мають бути в основі діяльності кожного міністерства та вищого навчального закладу.

На сьогодні мережа ВНЗ України складається з 862 закладів. Хотів би звернути вашу увагу й на питання надання автономії університетам, як засобу до покращення якості навчання, запровадження змагальності та відповідальності за результати роботи. Ми повинні з вами до цього прагнути. У Європі, яку ми часто ставимо в приклад, провідні університети давно практикують реальну автономію. Можливо, й нам пора надати провідним університетам право самостійно формувати навчальні програми, визначати і змінювати організаційну структуру.

Варто подумати і над переходом до повної виборності ректорів. Вже давно університети, академії потребують розширення фінансових можливостей, права розпоряджатися власними рахунками і визначати напрями господарювання.

Час рішуче покінчити з практикою постійних перевірок закладів, а тим паче – під час проведення вступної кампанії, як це було, наприклад, на Кримському факультеті Запорізького національного університету.

Нові правила роботи вищої школи мають бути закріплені законодавчо. Звертаю увагу на необхідність прискорення підготовки нової редакції Закону України «Про вищу освіту».

Багато нарікань є до вирішення питань ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів. Ці проблеми потрібно вирішувати невідкладно. У разі необхідності – готувати відповідні зміни до законодавства. Адже це питання престижу України, нашої можливості використовувати напрацювання найкращих університетів Європи, одним із яких є Московський фізтех.

На сьогодні не вирішено в повній мірі і таке важливе питання, як посилення наукової та інноваційної складових у діяльності вищих навчальних закладів. Здавалося б, що перші кроки у цьому напрямку зроблено, коли попереднім Кабміном на базі кращих закладів почали створюватися автономні дослідницькі університети. Але критерії для отримання такого статусу виявилися занадто формалізованими, а «розширені» права дослідницьких університетів, від яких залежить виконання основного завдання, – не більше, ніж декларацією на папері.

Шановні колеги!

Я вважаю, що ми з вами повинні зробити все, щоб ті плани, які сьогодні намічені, реалізовувалися поступово, а в деяких випадках – радикально. Тому що затягувати час не можна. Разом з тим я неодноразово чув, що фахівці і люди втомилися від різних новацій, і як тільки вони чують про них, одразу виникає негативна реакція. Постійні зміни не можуть бути засобом життя. Треба концептуально визначитися, прийняти програму і поступово рухатися у напрямку її виконання.

Я застерігаю від необдуманих і непослідовних кроків. Ми повинні систематизувати реформу освітньої галузі і наводити у цьому питанні лад».


За інформацією прес-служби Президента України Віктора Януковича


     


Маєте проблеми зору?
Оберіть зручний формат:

  A-   A   A+




krm.pdf Прозорість і підзвітність
АНОНСИ

АКТУАЛЬНО
ГРОМАДЯНАМ

КОНКУРСИ НА ВАКАНТНІ ПОСАДИ











©Кіровоградська обласна державна адміністрація. Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International.