Про стан тваринництва в області проінформував сьогодні під час апаратної наради перший заступник начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Віктор Ніколаєнко.

- У минулому році продукції тваринництва вироблено на 1,1 млрд. гривень, що становить 8,6% від загального по Україні та 23,6% від загального виробництва по області, - повідомив Віктор Ніколаєнко.

Якщо порівнювати із 2010 роком, то обсяги виробництва валової продукції тваринництва по області зменшились на 1,9% (по Україні – на 2,5%).

Як повідомив Віктор Ніколаєнко, у минулому році підприємствами області заготовлено та вироблено 63,2 тис. тонн м’яса та м’ясопродуктів, 331,6 тис. тонн молока та молокопродуктів і 522 млн. яєць. Названі цифри дозволяють стверджувати, що населення області забезпечене і м’ясом, і молоком, і яйцями власного регіонального виробництва.

Віктор Ніколаєнко зазначив, що станом на 1 січня поточного року у господарствах області різних форм власності налічувалося 117,9 тис. голів великої рогатої худоби, 274,7 тис. свиней, 44,2 тис овець і кіз та 4 млн. 649,4 тис. голів птиці.

Як зауважив Віктор Ніколаєнко, особливо складною у тваринницькій галузі залишається ситуація із розвитком скотарства. Протягом останнього десятиріччя поголів’я великої рогатої худоби невпинно скорочується, за 2011 рік відсоток зменшення становив 3,8% або 4,7 тис. голів.

- Найбільше чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилась на сільгосппідприємствах Новомиргородського, Устинівського, Ульяновського та Гайворонського районів, - перелічив Віктор Ніколаєнко. Разом з тим він назвав території, де вдалося наростити поголів’я великої рогатої худоби це, зокрема, Новгородківський, Світловодський та Вільшанський райони.

Віктор Ніколаєнко зауважив, що інтерес сільського населення до ведення індивідуального господарства постійно зменшується, позаяк тримати власну корову – це затратна справа, селяни розраховують на допомогу держави у цьому плані. З цього приводу Сергій Ларін згадав про результати вчорашнього засідання Кабінету Міністрів України, під час йшлося і про запровадження системи дотування індивідуальних селянських господарств. Наразі, опрацьовується сума цих дотацій – і завдання не тільки центральних органів влади, а й у першу чергу, влади на місцях - з'ясувати, яким має бути розмір державної грошової допомоги, аби це була дійсно реальна зрима допомога для особистого господарювання селянинові. Сергій Ларін розповів, що питання розвитку не лише індивідуальних селянських господарств потрапило у поле зору Уряду, так Прем’єр-міністр України схвально оцінив іще один напрям розвитку тваринництва на селі, зокрема, створення сільськогосподарських кооперативів, які є і на Кіровоградщині.

Звісно, не лишаться без уваги і підтримки з боку влади і потужні сільськогосподарські підприємства, які вводять в дію кількатисячні тваринницькі комплекси: молочно-товарні та свинокомплекси. В області зокрема, на нинішній рік до програми "Центральний регіон – 2015" записано завдання з будівництва нових, або розширення уже існуючих свинокомплексів у семи районах: Долинському, Маловисківському, Олександрівському, Новомиргородському, Новоукраїнському, Олександрійському та Світловодському. Розпочалося будівництво і одного з найбільших в Україні молочно-товарного комплексу на 5 тисяч голів у Олександрійському районі. Окрім цього, як зауважив сам Сергій Ларін, керівник одного із найбільш потужних сільгосппідприємств області має намір і далі займатись розвитком тваринництва, але вагається між двома напрямками – скотарством і свинарством. А тому Сергій Ларін наголосив, що завдання профільного управління не лише допомагати і сприяти розвитку бізнесу у таких випадках, а й лобіювати інтереси області - якщо є проблеми, пов’язані зі значним скороченням поголів’я великої рогатої худоби, то варто заохочувати, знаходити можливості переконати і схилити шальки терезів у бік скотарства.

Та все ж більшої уваги, переконаний Сергій Ларін, заслуговують індивідуальні форми господарювання і шляхи заохочення розвитку цього напрямку. А тому голова облдержадміністрації доручив визначити кілька пілотних територій, різних за розміром і рівнем достатку, де за кошти обласного бюджету дотуватимуться особисті селянські господарства – аби при визначенні сум допомоги, яких потребують селяни, не бути голослівними і не робити висновки керуючись припущеннями, а оперувати реальними, отриманими в процесі реалізації регіонального експерименту, фактами і результатами.

У допомозі селянинові тримати власну корову криється велика соціально значуща складова – переконаний Сергій Ларін. Корова – це годувальниця для жителя села, в якому все менше роботи, яке може застигнути у своєму розвитку.