Сьогодні під час наради стосовно містобудівної діяльності в області, яку провів перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Ніколаєнко, окремо розглядалося питання щодо забезпечення житлом дітей-сиріт області.

Як повідомила начальник служби у справах дітей облдержадміністрації Віра Сухопарова, нині в області зареєстровано 3505 дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. 247 із них мають житло на правах власності, 800 – лише на правах користування, як бути іншим – питання надзвичайно гостре. Так, в області, лише у Кіровограді є соціальний гуртожиток на 20 ліжкомісць для таких дітей, до того ж перебувати у ньому вони мають право лише до 23-річного віку. Звісно, цього замало.

- Як мені відомо, Кіровоградський МВК мав намір будувати ІІ-гу чергу такого гуртожитку, але й досі немає проектно-кошторисної документації, - зауважила Віра Сухопарова.

Досить пасивні донедавна були і райдержадміністрації у цьому питанні, позаяк на завдання забезпечити дітей-сиріт житлом – відповідь досить звична – районний бюджет не має необхідних ресурсів для цього.

За можливий варіант допомоги дітям-сиротам у питанні забезпечення їх житлом, Віра Сухопарова запропонувала залучати до співпраці представників місцевого соціально відповідального бізнесу. В полі основної уваги, доводить Віра Сухопарова, має бути перепрофілювання і реконструкція недобудов області під соціальне житло для дітей-сиріт.

Зважаючи на те, що на рівні держави іще не узгоджено питання про доцільність створення спеціальної програми про будівництво житла для дітей-сиріт, відповідна робота на рівні області вже ведеться, тобто доречно вести мову про місцеву програму відповідного спрямування. На це разом з Вірою Сухопаровою звернула увагу заступник голови облдержадміністрації Галина Пастух.

Свою позицію з цього приводу висловив і Андрій Ніколаєнко. Він переконаний, що представники територій, чи то керівництво райдержадміністрацій, чи місцеві підприємці, мають бути безпосередньо зацікавленні у залученні молодих людей, а сиріт особливо, до роботи у певних селах, селищах чи містах, а при належних умовах життєдіяльності – молодь і сама матиме бажання лишатись постійно проживати там, де найбільш зручно і вигідно. Андрій Ніколаєнко звернув увагу на поширену у світі практику виховання кадрів, коли підприємство дбаючи про власний добробут, дбає про соціальну складову тієї території, де воно розміщене, зокрема, про дитячі садочки, школи, де виховуються-навчаються діти, і далі піклується про здобуття ними професії, бо ж врешті-решт вони можуть стати цінними кадрами. Такий шлях уже обрала "Велта" – гірничо-збагачувальний комбінат допомагатиме своїм майбутнім потенційним працівникам здобути освіту, окрім цього зводитиметься соціальне житло і гуртожитки для працівників комбінату.

- І це вже питання не будівництва – це питання стратегічного розвитку територій в цілому, що безпосередньо залежить від віку кадрів, тому дбати треба про умови їхнього життя, - підсумував Андрій Ніколаєнко.