На цьому наголосила заступник голови облдержадміністрації Віта Атаманчук у ході наради, під час якої обговорювалися питання утилізації в області тари з-під пестицидів, інших хімічних засобів захисту рослин та пов’язані з цим проблеми. У нараді, ініційованій департаментом екології та природних ресурсів облдержадміністрації, взяли участь керівники окремих структурних підрозділів ОДА, представники державної екологічної та державної фітосанітарної інспекцій в області, головних управлінь статистики та держсанепідемслужби в області, представники підприємств, що утилізують зазначені відходи. У режимі он-лайн до наради долучилися керівники районних державних адміністрацій.

Як зазначалося у ході обговорення, через запроваджений торік Кабінетом Міністрів мораторій на перевірки суб’єктів господарювання процес утилізації тари з-під отрутохімікатів певний час знаходився "у вільному плаванні", тому, куди дівають чи як використовують господарники вкрай небезпечну в екологічному плані упаковку, в тому числі і великі пластмасові ємності, контролюючим органам до липня нинішнього року у них було заборонено запитувати. Із липня перевірки відновилися.

Ґрунтовний аналіз того, як виглядає ситуація в області на сьогодні, учасникам наради надав директор департаменту екології та природних ресурсів Олександр Ковтунов. Він нагадав, що 83% площі території Кіровоградщини складають сільгоспугіддя, а аграрні підприємства були і залишаються основними землекористувачами, з огляду на що саме сільськогосподарська діяльність є одним з визначальних чинників стану екології в регіоні (за інформацією головного управління статистики в області станом на 1 липня на Кіровоградщині налічується 2603 фермерських господарства).

Будь-яка технологія вирощування сільгоспкультур включає в себе використання засобів захисту рослин, серед яких одним із основних є пестициди – досить небезпечні для людського організму, але корисні для цих культур хімічні сполуки. За даними департаменту агропромислового розвитку ОДА у 2014 році в області було використано 1,58 тисячі тонн засобів захисту рослин. Всього біологічним способом оброблено майже 2 мільйони 100 тисяч гектарів.

Тобто, як зазначив Олександр Ковтунов, доводиться констатувати, що на сьогодні альтернативи інтенсивному використанню хімічних засобів у сільському господарстві немає. Однак при цьому необхідно зважати на екологічні ризики у сфері застосування таких засобів і дотримуватися певних норм та правил, які дозволять мінімізувати негативний вплив даних ризиків.

Великий крок вперед у цьому напрямку було зроблено у 2012 році, коли спільними зусиллями зацікавлених сторін, у тому числі територіальних органів Мінприроди, Держекоінспекції, СЕС, ДСНС та інших структур було проведено інвентаризацію всіх наявних на території області непридатних та заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів. За підсумками цієї роботи, на підставі угоди від 31 травня 2012 року, укладеної між Мінприроди та ТОВ "С.І. Груп Консорт ЛТД", усі виявлені за результатами інвентаризації хімікати протягом 2012 року були вивезені за межі області з метою їх знешкодження. Станом на сьогодні інформація про накопичення такого роду пестицидів або агрохімікатів на території області відсутня, тож можна говорити, що зазначену проблему вдалось вирішити.

Разом з тим сказати, що всі питання зняті – не можна, адже застосування пестицидів вимагає дотримання спеціальних вимог при проведенні робіт. Зокрема проблеми екологічного змісту виникають у зв’язку із порушенням норм обробки та утилізації використаної з-під міндобрив, пестицидів та агрохімікатів тари. Залишки цих хімікатів у порожній тарі, яка має бути не утилізована, але цього не зроблено, забруднюють навколишнє середовище і можуть становити пряму загрозу для людей та всіх живих організмів, які знаходяться поруч. Тобто неправильне поводження з порожньою тарою і упаковкою з рештками отруйних хімікалій є дуже небезпечним як для населення, так і для довкілля. При нерегламентованому зберіганні таких відходів під дією факторів природного середовища (внаслідок дії вологи, ультрафіолету, природних процесів в ґрунті та воді) можуть утворюватися токсичні продукти, що мають канцерогенний, нейротоксичний та навіть мутагенний характер дії на будь-які теплокровні організми і, насамперед, становить вкрай високі ризики для людини.

Тому дане питання потребує дієвої системи моніторингу та контролю, яка б гарантувала безпечну життєдіяльність як працівникам аграрного сектору, так і населенню, котре мешкає поблизу земель та угідь, де використовуються відповідні хімічні засоби.

Саме з цих міркувань, за словами Олександра Ковтунова, 2 листопада 1995 року постановою Кабінету Міністрів України за № 881 було затверджено окремий Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів. Крім того, оскільки відходи порожньої тари з-під таких речовин переважно належать до 3-го класу небезпеки, то поводження з ними підлягає обов’язковому відображенню у документах дозвільного характеру.

Проте у квітні 2014 року Верховна Рада прийняла Закон за № 1193 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру", згідно з яким суттєво змінено підходи до дозвільної діяльності у сфері поводження з відходами. Перехідними положеннями даного закону передбачається, що Кабінет Міністрів у тримісячний термін має прийняти новий Порядок надання дозволів на поводження з відходами, а також Порядок декларування відходів.

Однак і до сьогодні документ, що регламентує правила надання дозволів, все ще знаходиться на стадії проекту постанови уряду, а без нього їх надання є неможливим з правової точки зору, оскільки не визначеною залишається сама процедура видачі.

З огляду на таку ситуацію, підкреслив керівник департаменту екології та природних ресурсів ОДА, контроль і моніторинг у сфері відходів відчутно послабився, що, поза сумнівом, торкається і питання поводження з використаною тарою та упаковками з-під агрохімікатів. Не зайве також згадати, що вони широко використовуються як вторинна сировина. Мова йде про те, що порожня тара з-під засобів захисту рослин – це не просто відходи, а джерело енергії або сировина для подальшої переробки. Переважна більшість упаковки, що використовується на агрохімічному ринку – це пластикові контейнери, виготовлені з поліетилену високої щільності. Даний полімер придатний для повторної переробки та, завдяки високій теплотворності, є вагомим альтернативним джерелом енергії при спалюванні, наприклад у процесі виготовлення цементу.

Повертаючись до прийнятого парламентом рішення щодо коригування дозвільного моменту, Олександр Ковтунов зазначив, що, з точки зору дерегуляції та полегшення умов ведення бізнесу, даний цей крок був цілком виправданим, однак, разом з тим, виникли додаткові ризики, пов’язані з послабленням системи контролю за відходами, наслідком чого є проблеми для екології та можлива шкода для здоров’я людей. Ще одним негативним фактором впливу на контрольованість процесу став мораторій на здійснення перевірок, що фактично перетворив цей процес на не контрольований.

Зрозуміло, що з часом дане питання буде врегульовано й на законодавчому рівні, зокрема, обов’язково йтиме мова про адаптацію норм вітчизняного законодавства до норм та правил Європейського Союзу, де, скажімо, діють Директива за № 94/62/ЄС, яка встановлює вимоги до фізичних властивостей упаковки та регламентує можливості її введення у вторинний обіг, а також інша Директива (за № 91/414/ЄС), якою визначено вимоги до реєстрації і обігу пестицидів та агрохімікатів.

Допоки ж усі ці зміни стануться, на даний момент стоїть питання, яким чином у наявних правових умовах не втратити контролю над ситуацією та запобігати ймовірним правопорушенням, зокрема неконтрольованій торгівлі недостатньо обробленою (з метою знешкодження) тарою з-під агрохімікатів.

Заступник начальника Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області Юрій Сисак розповів про результати діяльності своєї служби у сфері контролю, правда, в попередні роки, оскільки після запровадження із серпня минулого року мораторію, екологічній інспекції, як і іншим структурам, були заборонені перевірки всіх суб’єктів господарювання. Тож у 2013 році інспекцією проведено 70 перевірок суб’єктів, які у своїй діяльності використовують агрохімікати й пестициди, тобто у них утворюються відходи тари і упаковки. Притягнуто до відповідальності 55 осіб. У 2014 році до серпня проведено 162 перевірки, притягнуто до відповідальності 90 посадових осіб. У липні-серпні 2015 року перевірено 15 суб’єктів господарювання, 12 посадовців притягнуто до відповідальності.

На сьогодні, за словами Юрія Сисака, екологічна інспекція формує план перевірок на 4-й квартал поточного року. У нього включено основну масу суб’єктів господарювання, які у своїй діяльності утворюють небезпечні відходи, у тому числі й відходи по тарі та упаковці. Проведений фахівцями інспекції моніторинг засвідчив, що за час мораторію суттєво зменшилась кількість договорів на передачу такої тари для утилізації спеціалізованим підприємствам, тобто суб’єкти господарювання просто економлять гроші. Добре, якщо вони цю тару спалюють, а не використовують у своїй господарській діяльності чи перепродують для використання іншим, що може призвести до значних проблем, адже в цих ємкостях зберігалися дуже небезпечні речовини.

З огляду на таку ситуацію, зазначив представник державної екологічної інспекції в області, до кінця року перевіркову роботу буде значно посилено і "ми будемо змушувати суб’єктів господарювання приписами, штрафними санкціями все-таки укладати угоди і здавати цю тару на утилізацію".

Натомість директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Сергій Коренюк зауважив, що не варто винуватити в ситуації лише сільгоспвиробників. Відповідно до норм чинного законодавства витрати аграріями на утилізацію тари вже оплачені при закупівлі отрутохімікатів (вони включені у ціну). Тому цю утилізацію має здійснювати підприємство, котре постачає засоби захисту рослин.

Разом з тим керівник департаменту підтвердив, що проблема існує, адже з кожним роком кількість отрутохімікатів в області (а значить і упаковки, в якій вони постачаються) постійно зростає. Якщо перевести річну потребу (річну наявність) засобів захисту у тару, зокрема у 20-літрові пластикові каністри, то це приблизно 100 тисяч штук таких каністр.

Тобто є три основні причини, за словами Сергія Коренюка, які на сьогодні починають породжувати нам, якщо не екологічну катастрофу, то екологічну проблему. По-перше, це те, що за утилізацію сплачує не постачальник продукції, а вимушене платити сільгосппідприємство. По-друге – ніхто ніяким чином не може перевірити це сільгосппідприємство. По-третє, є величезна заангажованість, або, по-іншому, секретність, конфіденційність цієї інформації. Тобто, якщо узагальнити все це, маємо значну проблему. Але така ситуація не лише у нас в області. Це стосується всієї території України.

Вихід із ситуації посадовець бачить у тому, що має бути проведена наполеглива робота з постачальниками отрутохімікатів з чіткою постановкою питання: при продажу ви берете з покупця за утилізацію кошти – будь ласка, виконуйте те, що зобов’язані.

Свій сегмент інформації про дану проблему та шляхи її вирішення висловили також начальник державної фітосанітарної інспекції області Тетяна Лапицька, перший заступник начальника головного управління статистики в області Наталія Гарник та інші учасники наради.

Узагальнюючи думки, що прозвучали у ході обговорення, директор департаменту екології та природних ресурсів ОДА Олександр Ковтунов зазначив, що дане питання – з розряду прихованих проблем (приміром, немає скарг від громадян, що десь спалюють каністри з рештками отрути), яких ми не бачимо наяву, але негативні наслідки яких можуть стати вкрай відчутними. Адже хтозна, як вчинять з контейнерами від хімікатів ті чи інші сільгоспвиробники – чи знищать, чи надумають використати для води, молока або інших цілей. Що може, в результаті, призвести до токсичних отруєнь, про справжню причину яких люди й не здогадуватимуться.

– Ось тому ці питання необхідно якнайчастіше піднімати в інформаційному просторі Кіровоградщини, – наголосила заступник голови облдержадміністрації Віта Атаманчук. – За великим рахунком, це на сьогодні одна з найважливіших проблем, яку мають усвідомлювати люди від народження до завершення свого життя. А тому їм треба розповідати, і нагадувати, що таке здорова екологія і чому необхідно діяти так, а не інакше, аби самим не створювати проблеми для навколишнього середовища.